Міністерство освіти і науки України ВИКОРИСТАННЯ ВБУДОВАНИХ ЗАСОБІВ КОНТРОЛЮ Виконав студент групи Прийняв: Ст. в. Кудрявцев О.Т. Львів-2005 Програми самоконтролю Збільшення складності систем зажадало включити в них програми самоконтролю або діагностики. Їх можна або помістити в початковій області системного ПЗУ, що перебуває в адресному просторі пам'яті, там, куди переходить програмний лічильник при включенні живлення, або вмонтувати в схемну плату як окреме ПЗУ, що підключається замість першого системного ПЗУ й перехід до якого здійснюється при скиданні вручну (мал. 3.1). Основний недолік реалізації тест-пзу, що підключається в схему замість звичайного робочого ПЗУ, полягають у тім, що тест-пзу, звичайно ж, не зможе перевірити замінне їм системне ПЗУ. Якщо відомо, що в системі є відмова, а вага тести проходять успішно, найбільш імовірним підозрюваним компонентом стає системне ПЗУ, що замінено діагностичним тест-пзу. Після цього системне ПЗУ необхідно перевірити шляхом заміни мікросхеми. У тест-пзу зберігаються тест контрольної суми ПЗУ, тест шахівниці ЗУПВ і тести ВВ для конкретної системи. Різні тест-програми можна ініціювати по станах входів тест-порту. Такий тест-порт може бути одним з робочих портів системи, від якого від'єднується зовнішній пристрій, а замість нього підключається пульт з набором перемикачів. Тести ВВ звичайно являють собою прості програми, що здійснюють, наприклад, посилку у вихідний порт набору відомих прямокутних сигналів або видачу сигналів двійкового лічильника, якщо до тест-порту підключені індикатори. Тест-пзу може містити й тест-програми сигнатурного аналізу, що розглядається в гл. 7. Чи існує відмова в дійсності? Складність систем збільшується в міру появи нових мікросхем і застосування в системах більше зробленого й потужного програмного забезпечення. У складних системах користувач найчастіше може викликати гадану помилку через відсутність досвіду роботи, натискаючи, наприклад, кнопку, сприйняття якої в програмному забезпеченні не було передбачено. Щоб успішно користуватися системними засобами, оператор мікрокомп'ютера загального призначення повинен знати не тільки застосовувану мову програмування, але й наявну операційну систему. Помилки користувача часто порозуміваються незнанням формату й синтаксису викликів різних програм операційної системи. Помилка в спробі виклику програми операційної системи часто приводить до індикації повідомлення про помилку, прийнятого недосвідченим користувачем за відмову. Коли підозрюється відмова, часто багато інформації про систему можна одержати, не знімаючи кришок устаткування. У більшості систем є які-небудь клавіші для уведення н індикатори, які можна використати для уведення даних і спостереження реакцій на індикаторах. Якщо, наприклад, всі індикатори погашені, варто підозрювати несправність тумблера включення мережі, обрыв у шнурі харчування або несправність у блоці харчування. Якщо ж не працює один із сегментів в 7-сегментному індикаторі, відмова, імовірно, виник у самому індикаторі або в схемі формувача. Спостереження навіть за найпростішими індикаторами може стати ключем до визначення найбільш імовірного місця відмови. Дослідник повинен завжди користуватися всіма убудованими тест-програмами, наприклад тестами при включенні харчування або діагностичних програм, які поставляються із системою й ініціюються внутрішнім перемикачем. Дуже ймовірно, що «ретельний огляд» не покаже причину відмови, н дослідникові прийде глибше розбиратися в системі. На жаль, багато хто в цій ситуації додержуються правила: «якщо щось несправне, треба подивитися опис системи». Такий, у принципі, поганий, але широко розповсюджений підхід для мікропроцесорних ...